Екскурсія - 12 Червня 2012 - Сайт Гнідинської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Петра Яцика
Четвер, 08.12.2016, 04:02


Головна Реєстрація Вихід Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
 
Меню сайту
Опитування
Оцініть мій сайт
1. Відмінно
2. Жахливо
3. Добре
4. Непогано
5. Погано
Всього відповідей: 393
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
 
1
1
Головна » 2012 » Червень » 12 » Екскурсія
13:11
Екскурсія
Напередодні православного свята Трійці, 1 червня, група учнів нашої школи у складі 10 та 8 класів, разом зі своїми класними керівниками Прядко Л.В. і Паламарчук О.А. побували у діючому жіночому Густинському монастирі Святої Трійці, що на Чернігівщині.

  
Заснований монастир у 1600 р. ієросхимонахом Іосаафом, який cпустився з гори Афон і виявив бажання поширювати православ’я. Для здійснення мети ходив схимонах Україною і вибирав місце для майбутнього храму. Оглянувши береги річки Удай, зупинив свій погляд на острові Густинь, що був з усіх сторін оточений водою і густими, дрімучими лісами. Тут і оселився монах. З часом до нього звідусіль збиралися люди і почалося будівництво першої дерев’яної церкви (1614 р.), яка була названа на честь Пресвятої Живоначальної Трійці.
  
Михайло Корибут Вишневецький, український князь, власністю якого була Густинь, подарував грамоту на володіння і право власності на цей острів новозбудованому монастирю, а після смерті князя його дружина Ірина Могилянська (походила з роду відомого Петра Могили) підтвердила всі права Густинського храму. Так з’являються ще дві церкви – Успіння Богоматері і Різдва Богородиці, а також облаштовуються скити для монахів. В 1941 р. відвідав ці землі Петро Могила, він особисто поставив хрест на місці, призначеному для будівництва нової церкви, яка була освячена в ім’я Святої Живоначальної Трійці. Фінансував будівництво гетьман України Іван Самойлович. Велика кам’яна п’ятиголова Троїцька церква існує й понині.
  
Звичайно не обійшлась Густиня без щедрих пожертв українського гетьмана і відомого мецената Івана Степановича Мазепи, який власним коштом збудував тут Успенську церкву і велику трапезну для послушників, діючі вони і досьогодні. На кінець 18 століття Густиню вважали найбільшим з усіх українських монастирів, а в простолюдді її називали «другою Лаврою».
   Побачили красу Густині й ми. Напилися і вмилися святою водою із чудодійного монастирського джерела; приклалися до чудотворної ікони Святої Богородиці в Успенському храмі; помилувалися шедеврами архітектури – церквами святих Петра і Павла, Миколаївською дзвіницею; увібрали в себе святу, життєдайну силу цього незвичайного місця і рушили далі.
 
Дорога вела нас до Державного дендропарку «Тростянець». Звичайно ж, не втрималися від спокуси і ще раз помилуватися маєтком Григорія Галагана в Сокиринцях, прогулялися багатолітнім парком. А шлях все біг і біг вперед. «Любезный прохожий! Сад, в котором ты гуляешь, посажен мною; он служил мне утешением в моей жизни. Если ты заметишь беспорядок, ведущий к уничтожению его, то скажи об этом хозяину сада; ты сделаешь доброе дело». Такими словами зустрів нас Тростянецький дендропарк, пам’ятка садово-паркової архітектури середини 19 століття, створений зусиллями і коштом Івана Михайловича Скоропадського.
  
Розташований він поблизу струмка Тростянець, який згодом використали для створення системи ставків. Поблизу ріс дубовий гай, що має вік понад 200 років, він зберігся і зараз входить до складу паркового ландшафту. Колишній господар зібрав колекцію саджанців ялин, тополь, берези, липи, дуба, клена, тощо. Кількість їх була дуже велика і становила 623 види і форми. У Тростянці створили власний розсадник дерев, саджанці з якого купували по всіх куточках колишньої Російської імперії. На жаль, з кінця 19 століття, після смерті Скоропадського, парк занепадає. А в 1951 р. його було передано Академії наук УРСР і в житті парку починається новий період розвитку, він стає науково-дослідною установою.
  
Гуляючи тінистими алеями, ми повністю поринули в атмосферу єдності з природою. Побували на Великому і Лебединому ставах, відпочили біля «Шапки Мономаха», полежали у запашному сіні на Березовій галявині, побачили Тисову і Кедрову алеї, поблукали біля рукотворних Кудлатої, Сторожової, Дідової гірок, помилувалися Ротондою і вийшли до Вестибюльної галявини, де нас вже чекав автобус. Час їхати додому.
  По дорозі назад шкодували лише про одне: чому такий короткий день? Хотілося блукати цими алеями і доріжками ще і ще, ще і ще…
 Любов Василівна Прядко, вчитель історії
Переглядів: 305 | Додав: school | Теги: екскурсія, Прядко, монастир, Паламарчук | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
БК© 2016
календар
«  Червень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Пошук по сайту
Контакти
08340
Київська область
Бориспільський р-н
с.Гнідин,
вул. Заводська 7
т/ф.(045 95)4-11-43 директор

4-16-09 секретар
4-16-08 заступники
4-16-11 бухгалтерія
4-16-10 каб.інформатики

Пишіть нам!