Гість із Санкт-Петербурга - 19 Вересня 2013 - Сайт Гнідинської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Петра Яцика
Субота, 03.12.2016, 11:35


Головна Реєстрація Вихід Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
 
Меню сайту
Опитування
Оцініть мій сайт
1. Відмінно
2. Жахливо
3. Добре
4. Непогано
5. Погано
Всього відповідей: 393
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
 
1
1
Головна » 2013 » Вересень » 19 » Гість із Санкт-Петербурга
10:36
Гість із Санкт-Петербурга

     Гнідинська ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Петра Яцика звикла приймати гостей. Тут раді кожному. А особливо тим, хто приходить з власної ініціативи, за покликом душі та велінням серця. Саме внутрішня потреба, бажання глибше познайомитися з історією Гнідина, з непростими біографіями його славних мешканців привели днями до навчального закладу Олега Михайловича Середу та його маму − Людмилу Петрівну.
    Дивним і непередбачуваним буває переплетіння людських доль. Підтвердженням тому є життєві дороги героїв нашої розповіді. Далекого 1909 року в Гнідині, у селянській родині Варвари Яківни та Якова Йосиповича Серед народився синочок Михайлик. Навчався він у місцевій початковій школі. Підрісши, працював спочатку в батьківському господарстві, а потім у колгоспі. Водночас хлопець зумів здобути рідкісну на той час професію водія. Разом з дружиною Тетяною виховували двох синів: Гришу та Мишка.
    Коли ж почалась Велика Вітчизняна війна, то в перші її дні чоловік пішов на фронт. Своєю «півторатонкою» він підвозив на передову боєприпаси. Та під час одного з небезпечних рейсів потрапив під черговий наліт німецьких бомбардувальників і загинув смертю хоробрих.
    Важкою була вдовина доля Тетяни Купріївни. Самій довелося у скрутні повоєнні часи ростити своїх хлопчиків, виводити їх у люди. Зокрема Григорій, відслуживши дійсну військову службу на крейсері «Керч», що входив до складу Чорноморського флоту, вступив до Харківського юридичного інституту. Після його закінчення успішно працював на керівних посадах в органах прокуратури. Був прокурором Кіровоградського району, трудився в Генеральній прокуратурі, виконував нелегкі обов’язки заступника прокурора міста Києва. Мав чин старшого радника юстиції, що приблизно відповідає військовому званню «полковник». На жаль, Григорій Михайлович нині вже покійний.
    А тим часом, за тисячі кілометрів від Гнідина в містечку Оханськ, що в Пермському краї, у робітничій сім’ї в 1914 році народився Петро Нифонтович Кузнєцов. Дитинство і юність його пройшли в селищі Яшкіно, нині Кемеровської області. Після закінчення семирічки він навчався в фабрично-заводській школі, працював слюсарем, потім міліціонером. Але юнака манило небо. Аероклуб, льотна школа ТСОАВІАХІМу і нарешті Новосибірська школа військових льотчиків – такими були сходинки, що ними Петро піднімався до своєї мрії.
    Якось, працюючи в Новокузнецьку льотчиком-інструктором місцевого аероклубу, він зайшов до одного з тамтешніх магазинів, побачив симпатичну продавчиню і… Невдовзі молодята відгуляли весілля, а в 1938 році у Онисії з Петром народилася донечка Людмила.
    З жовтня 1941 року лейтенант Кузнєцов на фронтах Великої вітчизняної війни. Спочатку літав на легких нічних бомбардувальниках, а потім – на знаменитих штурмовиках «Іл-2». За ратний труд нагороджений орденом Леніна, трьома орденами Бойового Червоного Прапора, орденами Олександра Невського та Вітчизняної війни І ступеня, рядом медалей. У жовтні 1944 року за зразкове виконання бойових завдань, мужність і героїзм гвардії майору Петру Кузнєцову було присвоєне високе звання Героя Радянського Союзу.
    Невдовзі після завершення війни він за станом здоров’я демобілізувався з армії. Помер відважний пілот на сороковому році життя в місті Кіровограді, де на той час мешкав із сім’єю. Там, на Меморіальному комплексі «Фортечні вали» він і похований.
…У тодішньому Радянському Союзі з розмахом відзначали 40-річчя так званої Великої жовтневої соціалістичної революції.
   

    Кіровоградський обком партії запросив на торжества делегацію з підшефного крейсера «Керч», до складу якої увійшов і наш односелець старшина ІІ статті Григорій Середа. На святковому концерті в міському будинку культури чомусь саме на нього звернула увагу 19-річна учасниця самодіяльного ансамблю «Ятрань» Люда Кузнєцова. Вочевидь, бравий моряк уловив той несміливий погляд, бо після концерту за кілька кварталів від БК наздогнав дівчину і запропонував провести додому. Упродовж вечора вони довго розмовляли, а потім майже півтора року листувалися. Григорій, завершивши службу, зробив два знакові для свого майбутнього життя кроки: став студентом-юристом і запропонував руку й серце Людмилі. Про його успішну трудову кар’єру ми вже знаємо. Значно складнішим виявилось сімейне життя. Ні, молодята палко кохали одне одного і 10 жовтня 1959 року побралися. Але ж самостійно ставати на ноги двом напівсиротам, позбавленим надійного батьківського плеча, було вкрай нелегко. Та з Божою допомогою вони все здужали. Через чотири роки після одруження молоді батьки вже пестили донечку Таню, а ще через п’ять на світ з’явився і син Олег.
    В шкільні роки дітлахи більшість літніх канікул проводили в Гнідині, у бабусі Тані. Нині ж Олег Григорович мешкає в Санкт-Петербурзі. Він – капітан І рангу, начальник Центру дальньої радіонавігації Військово-Морського флоту Російської Федерації. Але нашого села не забуває. Приїжджає сюди щоліта: провідати маму, вклонитись могилам батька, бабусі Тетяни і бабусі Онисії. Вона, уродженка далекого Приуралля, свій вічний спокій знайшла у гнідинській землі. На її надгробку – портрет чоловіка, Петра Нифонтовича, щоб закохані душі не тужили одна за одною. Ось такі вони, мережива житейських шляхів.
    Цього року, збираючись у відпустку, Олег Григорович отримав ще й почесне доручення від внучки Героя Радянського Союзу Івана Андрійовича Мєшкова – Марини Євгеніївни Мєшкової. Жінка попросила відвідати братську могилу, у якій спочиває її дідусь, побувати в шкільному Музеї Пам’яті, де зберігаються документальні свідчення про нього, передати сердечне вітання та 15 000 російських рублів дирекції школи на музейні потреби. До речі, повідомляючи про це в попередньому номері «СП», редакція не помітила технічної помилки: під час верстки комп’ютер «загубив» одного нуля. Тому ще раз наголошуємо, що від пані Марини до школи надійшло саме 15 000 рублів.
    …Людмила Петрівна із Олегом Григоровичем побували в усіх шкільних музеях, оглянули деякі навчальні кабінети, сфотографувались на «вічовому майдані» поряд зі світлиною свого покійного чоловіка і батька, а нашого відомого односельця – Григорія Михайловича Середи. На згадку. Сказали, що дуже задоволені усім побаченим, а особливо тим, як у школі бережуть історію і традиції гнідинської сільської громади. Мама і син, мабуть, і не здогадувались, що вся їхня родина уже стала невід’ємною часточкою тієї історії, а своїм бережливим ставленням до святої пам’яті батьків і дідів вони власноруч примножують добрі сільські звичаї.
Василь Галатенко
Переглядів: 240 | Додав: school | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
БК© 2016
календар
«  Вересень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Пошук по сайту
Контакти
08340
Київська область
Бориспільський р-н
с.Гнідин,
вул. Заводська 7
т/ф.(045 95)4-11-43 директор

4-16-09 секретар
4-16-08 заступники
4-16-11 бухгалтерія
4-16-10 каб.інформатики

Пишіть нам!