День Соборності - 30 Січня 2015 - Сайт Гнідинської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Петра Яцика
Субота, 03.12.2016, 11:33


Головна Реєстрація Вихід Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
 
Меню сайту
Опитування
Оцініть мій сайт
1. Відмінно
2. Жахливо
3. Добре
4. Непогано
5. Погано
Всього відповідей: 393
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
 
1
1
Головна » 2015 » Січень » 30 » День Соборності
22:15
День Соборності

      У жовтні минулого року до Гнідинської школи прийшла працювати вчителем англійської мови Ірина Василівна Ромась, випускниця Київського національного лінгвістичного університету. Отримала вона в нашому навчальному закладі і почесну та нелегку посаду класного керівника. Її підопічні − 28 шестикласників. Це найбільший за кількістю учнів клас у школі. Молода вчителька, яка виявила свої таланти ще навчаючись у Вишенській школі, знаходить зі своїми вихованцями спільні теми, ідеї для конструктивного і цікавого шкільного життя. Перший її проект на сцені актової зали був щиро підтриманий заступником директора з виховної роботи Любов’ю Василівною Прядко. А шкільна громада мала нагоду переконатися і пройнятися святом, яке підготували шестикласники та їхні наставники – усним журналом до Дня Соборності України з промовистою назвою «Україна − єдина».     
    
Учні з трепетом і піднесенням передали головну ідею урочистого дійства – Україна єдина, Україна Соборна, Україна незалежна і неподільна. Проголошення Акту злуки Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки, що відбулося 22 січня 1919 року в Києві на Софійській площі, сьогодні підкріплюється нашою боротьбою біля вежі Донецького аеропорту, біля Дебальцевого і Маріуполя…     
      Сторінки історії минулого і сьогодення відтворювали шестикласники: утвердження державних символів, бій під Крутами студентів та гімназистів із ордою червоного полковника Муравйова, революція Гідності на Майдані, незагоєна рана Небесної Сотні, річниця мученицької смерті активіста Євромайдану львів’янина Юрія Тарасовича Вербицького в лісі біля Гнідина, участь у боротьбі за державність України на Донбасі сімнадцятьох гнідинців.     
      Ірина Василівна, вміло користуючись інформаційно-комунікаційними технологіями, вдало підібрала із всесвітньої мережі відеоматеріали, які підкреслювали значимість подій, а досвід Любові Василівни змістовно поєднав пісні і вірші, додаючи святу високої патріотичної ноти.     
      Цю ж тему продовжив у своєму виступі засновник та видавець сільської газети «Срібна підкова», заслужений учитель України Василь Іванович Галатенко. А ще він представив гостя нашої школи – нескореного свободівця Олексія Петровича Демка.     
     
Для школярів присутність поряд з ними людини, яка побувала в катівні промосковських терористів і зуміла звідти вийти живою, стала справжньою несподіванкою. Вони сприймали пана Олексія як пришельця з паралельного світу. Світу, де панують насилля і жорстокість, які ще не засіялись отруйними зернами у їхніх трепетних дитячих душах. Учням важко зрозуміти, як можна важкопоранену людину викрасти з лікарні і впродовж місяця утримувати в підвалі без належної медичної допомоги. А саме таке нелегке випробування випало на долю мешканця Макіївки, українського патріота, члена Всеукраїнського об’єднання «Свобода», довіреної особи кандидата в президенти Олега Тягнибока, гостя святкового дійства Олексія Петровича Демка.     
Уже після звільнення в інтерв’ю газеті ВО «Свобода» мужній бранець розповідав: «Усе сталося 8 травня десь об 11:20. Я вийшов з дому, мене покликала сусідка, тож ми собі стояли й розмовляли. Тут під’їхали люди на двох машинах. Спочатку вони були без масок, без так званих балаклав. Перепитали мене, чи я дійсно Олексій Демко, а уточнивши, сказали, аби сідав і їхав з ними. Я зрозумів, що це представники ДНР. Звісно, намагався втекти, бо люди озброєні, незнайомі і їх багато. Але сховатися не вдалося – встиг тільки на деякий час забігти в будинок до сусідки, якраз тоді вони мене й поранили з автомата. На щастя куля, пройшовши в організмі майже півметра, не зачепила жодного життєво важливого органу і зупинилась неподалік апендициту. Пораненого, мене повезли в нашу центральну лікарню, там сховали в реанімацію, щоб до мене ніхто не ходив. Але наступного дня лікарі намагалися вивезти мене на кордон з Дніпропетровською областю, а звідти уже − переправити на лікування у якесь безпечніше місце. Але машину догнали та обстріляли, мабуть, з лікарні хтось повідомив сепаратистам, що мене вивозять. Це було 9 травня. Я залишився в руках сепаратистів».     
      За місяць йому вдалося звільнитись. У Києві йому нарешті зробили хірургічну операцію і дістали кулю. Нині він проходить реабілітацію і мріє повернутись до рідної Макіївки, щоб боротись за звільнення Донбасу. Спілкуючись із гнідинськими школярами, Олексій Петрович, як і всі мужні люди, був не надто багатослівним. З гіркотою в голосі констатував: «Найстрашніше, що так звані сепаратисти вірять у свої ідеї, в ту Донецьку республіку. А нас вважають зомбованими. На руку сепаратистам і те, що їх підтримує значна частина тамтешнього населення. На мій погляд, десь відсотків 60. На них дуже великий вплив має російське телебачення, хоч там жодного слова правдивого. Та вони дивляться виключно його і кажуть, що Україна бреше. Треба також брати до уваги їхню ментальність − там дуже багато вихідців з Російської Федерації. Їх сюди завозили і в тридцяті роки − на місце вимерлих від голоду українців, і в 50-60 роки сюди їх багато на шахти поприїжджало. Українцями вони не стали, але вже вони й не росіяни. Ми для них − вороги».     
      Що робити далі? Уродженець Донбасу з душею щирого українця радить чинити, як у країнах Прибалтики – позбавляти противників української державності, частини громадянських прав, щоб вони не могли впливати на суспільно-політичну ситуацію в регіоні. А ще повністю змінити систему національно-патріотичного виховання в тамтешніх школах, наблизивши її до тієї, що діє в гнідинській ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Петра Яцика, яка його приємно здивувала. Вразили й діти з їхніми глибинними патріотичними переконаннями та щирою, непідробною любов’ю до України. На згадку про зустріч любов Василівна Прядко від імені всіх присутніх вручила гостю гнідинський рушник-оберіг та невмирущий Тарасів «Кобзар».     
    …А ось враження деяких шестикласників від побаченого і почутого в актовій залі, які, на нашу думку, не можуть залишити байдужим нікого.     
    
«Хвилина мовчання − це найзворушливіший момент цього заходу. Всі немов не просто не розмовляли, їм не дозволяла розмовляти душа…» (Олег Бурдуков)     
     «Мені найбільше сподобалося, що приїхав Олексій Демко. У мене було таке відчуття, що це не така людина, як ми всі, ніби він інший, він перетерпів такий біль…Ще було найсумніше, що помер Юрій Вербицький, його жорстоко били за те, що він говорив українською мовою» (Ірина Андрусенко)     
     «Ми згадували героїчний бій під Крутами. Там загинули не військові, а юнаки. Ніхто не хотів захищати Україну, крім них» (Олександр Волков)     
    «До нашої школи приїхав Олексій Демко. Його тримали сепаратисти в полоні у Макіївці. Там зараз живе моя бабуся Неля. Олексій Петрович нам розповів, що не бачив такої школи, як наша, він дуже захоплювався нами» (Олена Чебан)     
     «Коли виступаєш в День Соборності України, відчуваєш найбільше почуття патріотизму» (Тарас Шапко)     
    «Хвилиною мовчання ми пом’янули Героїв Небесної Сотні і Юрія Тарасовича Вербицького, який загинув на околиці нашого села, боронячи нашу волю на Майдані 2014 року. Від свята в мене піднявся бойовий дух» (Владислав Галатенко)     
    
З нагоди Дня Соборності України до Гнідина завітали виконуючий обов’язки голови Бориспільської районної ради Іван Недогибченко, голова Громадської ради Бориспільщини Михайло Музика, начальник оргвідділу Бориспільської РДА Ірина Тур та головний редактор «Трудової слави» Алла Богуш. Вшановуючи пам’ять усіх борців за суверенну, єдину і незалежну Україну гості разом із Гнідинським сільським головою Олександром Лазаренком та іншими працівниками сільської ради поклали квіти до пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку.

Ніна Григорівна Кудько,
директорка школи

Переглядів: 251 | Додав: school | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
БК© 2016
календар
«  Січень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Пошук по сайту
Контакти
08340
Київська область
Бориспільський р-н
с.Гнідин,
вул. Заводська 7
т/ф.(045 95)4-11-43 директор

4-16-09 секретар
4-16-08 заступники
4-16-11 бухгалтерія
4-16-10 каб.інформатики

Пишіть нам!