Допоки сущі на Землі - 1 Жовтня 2014 - Сайт Гнідинської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Петра Яцика
Субота, 03.12.2016, 11:35


Головна Реєстрація Вихід Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
 
Меню сайту
Опитування
Оцініть мій сайт
1. Відмінно
2. Жахливо
3. Добре
4. Непогано
5. Погано
Всього відповідей: 393
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
 
1
1
Головна » 2014 » Жовтень » 1 » Допоки сущі на Землі
22:40
Допоки сущі на Землі

   
       Сімдесят один рік минув від тої холодної осінньої ночі з 26 на 27 вересня, коли бійці 342 полку 136-ї Червонопрапорної орденів Олександра Суворова і Богдана Хмельницького Київської стрілецької дивізії визволили село Гнідин від німецько-фашистських окупантів. Тим незабутнім дням і солдатам-визволителям був присвячений урок Пам’яті, що днями відбувся у Гнідинській школі.Разом із семикласниками, серед яких і група учнів-екскурсоводів, його готувала заступник директора з виховної роботи, завідувачка шкільним музеєм Бойової слави Любов Василівна Прядко. При цьому сценаристи використали матеріали, що їх упродовж двадцяти років турботливо збирали учні-слідопити під керівництвом нині вже покійної Марії Панасівни Птушкіної – справжньої берегині народної пам’яті про невмирущий подвиг захисників рідної землі.
     Тож до сьогоднішніх школярів зі сцени актової зали «звернулись» три Герої Радянського Союзу, що загинули, визволяючи наше село – Степан Федосійович Проценко (Дмитро Бельдій), Іван Андрійович Мєшков (Олександр Омельченко), Іван Сидорович Буркут (Григорій Шепель – це його перший виступ у школі), а ще старшина Степан Миколайович Кубасов (Андрій Маринченко) та медсестра Аня Хаткіна (Євгенія Крикун). Про них, про увіковічення їхнього подвигу в назвах вулиць Гнідина проникливо розповідали Хумай Рустамова, Дарія Нерушко і Максим Настенко. Іван Гуща, читаючи поезію воїна-поета Миколи Івановича Карпенка «На острові Козачому», прагнув перенести присутніх у вир драматичних подій періоду визволення Києва. Тоді, навпроти Гнідина, на піщаному клаптику суходолу, що з усіх боків омивався холодними свинцево-сірими дніпровськими хвилями, знайшли свою героїчну смерть сотні червоноармійців. Їх без всякого прикриття, імітуючи так званий «відволікаючий удар», гнали туди під кинджальний гарматно-кулеметний вогонь бездумні розпорядження вищого військового керівництва. Не дивно, що своєрідною візитівкою уроку стала пісня «Ой, Дніпро, Дніпро», на слова Євгена Долматовського та музику Марка Фрадкіна. З нею дебютував на шкільній сцені талановитий хлопчина − восьмикласник Ігор Чумак, який приїхав до нас навчатися із Сімферополя.
     Скільки дослідницького матеріалу, подій, імен і дат вивчив напам’ять Артем Босий, щоб якомога яскравіше змалювати глядачам славний бойовий шлях 136-ї дивізії! З особливим трепетом розповідали Надія Погорелюк, Єлизавета Ткаченко, Ангеліна Гуль, Анна Самолук та Марина Корчинська про Марію Панасівну Птушкіну, якій у ці осінні дні виповнилося б 93 роки від дня народження. Але вона вже 14 років спочиває на гнідинському кладовищі, поряд з братською могилою воїнів-визволителів. Ніби на одному подиху і надзвичайно емоційно прозвучала із вуст Аліси Нечитайло біографія випускника Гнідинської школи 1937 року, Героя Радянського Союзу Івана Хотовича Кравченка. Її розповідь органічно доповнила «Пісня про Героя» у виконанні учениць 4-А класу Емми Гусінової, Олександри Рой, Анастасії Білої, Єлизавети Меркулової та Анна Давидюк. Слова і музику до неї написав у 1972 році колишній учитель школи Анатолій Дмитрович Торговець. Цей твір, а також пісню Наталії Матюх і Олександра Мамонтова «Біля калини», у виконанні ансамблю «Яблуневий цвіт», з дітьми готувала вчителька музики Леся Андріївна Васик. Її ж колега Юлія Анатоліївна Павлівська працювала з дев’ятикласниками Тарасом Тригубою та Яною Тіпою, щоб у новій інтерпретації представити пісню Наталії Май «Спасибі вам, фронтовики».
     До підготовки уроку Пам’яті Любов Василівна долучила і Тараса Сергійовича та Богдана Сергійовича Кудьків, які створили слайд-шоу «Ніколи знову». Музичну підтримку дійства забезпечив одинадцятикласник Віталій Шеповалов, а його однокласники майстерно оформили сцену.
      Хвилиною мовчання вшанували присутні пам'ять 109 воїнів 136-ї дивізії, що загинули в боях за наше село та острів Козачий, і для яких гнідинська земля стала останнім прихистком. Щороку на братські могили, що знаходяться в центрі села, на місцевому кладовищі та в лісі, обабіч дороги Гнідин-Київ, школярі несуть вінки, куплені на зібрані ними ж кошти. Тож для урочистого їх покладання від кожного класу були делеговані групи учнів. Біля меморіалу в центрі села дітей та їхніх наставників зустрічали працівники сільської ради, небайдужі односельці, сільський голова Олександр Йосипович Лазаренко, засновник і видавець газети «Срібна підкова» Василь Іванович Галатенко. Саме він, після покладання квітів, розповів присутнім про маловідомі факти вересневих подій 1943 року та зусилля, спрямовані на повернення імен усім допоки безіменним визволителям Гнідина.
…На меморіальних плитах викарбувані прізвища полеглих воїнів 136-ї дивізії – синів різних народів тодішнього Радянського Союзу. Серед них багато бійців із російськими прізвищами. Вони звільняли українську землю від фашистської чуми. І навіть уявити не могли у ті страшні і героїчні дні, що їхніх правнуків шизофренічний Путін пошле душити незалежність України… На кремлівського виродка чекає страшний суд. І не тільки Божий.
…А ми пам’ятаємо їх – тих, із далекого 1943-го, хто кинув своє життя у жертовний вогонь Перемоги. І будемо пам’ятати, допоки сущі на Землі.

Переглядів: 279 | Додав: school | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
БК© 2016
календар
«  Жовтень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Пошук по сайту
Контакти
08340
Київська область
Бориспільський р-н
с.Гнідин,
вул. Заводська 7
т/ф.(045 95)4-11-43 директор

4-16-09 секретар
4-16-08 заступники
4-16-11 бухгалтерія
4-16-10 каб.інформатики

Пишіть нам!