Визнання. - 5 Серпня 2015 - Сайт Гнідинської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Петра Яцика
Четвер, 08.12.2016, 04:03


Головна Реєстрація Вихід Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
 
Меню сайту
Опитування
Оцініть мій сайт
1. Відмінно
2. Жахливо
3. Добре
4. Непогано
5. Погано
Всього відповідей: 393
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
 
1
1
Головна » 2015 » Серпень » 5 » Визнання.
22:40
Визнання.


    «Життя -Тобі» - так називається Міжнародний літературно-мистецький конкурс, який організовано Міжнародним інститутом освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» (МІОК) та норвезько-українською громадською організацією «Maidan Norway». Метою Конкурсу було проаналізувати дитячі думки та оцінки подій 2013-2015 рр., виявити дитяче бачення і розуміння понять «європейські цінності», «демократичні свободи», «відстоювання інтересів держави», розуміння подій, що відбуваються в Україні.
    На Конкурс надійшло понад 7 000 робіт з усіх регіонів України, зокрема з окупованих територій, та з Греції, Іспанії, Норвегії, Польщі, Португалії і Франції.
    Учні Гнідинської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Петра Яцика долучилися до творчих змагань. Наприкінці липня у навчальний заклад організатори Конкурсу надіслали іменні грамоти учасникам: учениці 3-Б класу Діані Ганжі, учню 4-Б класу Іллі Панасенку, учениці 7 класу Анні Гелевешко, учениці 8 класу Алісі Нечитайло.
   А семикласник Олег Бурдуков став дипломантом Конкурсу. Його твір-роздум «Життя тобі» знайшов чільне місце на сторінках унікального видання, яке містить різножанрові (літературні та мистецькі) роботи 20 лауреатів та 120 дипломантів Конкурсу, визначених Міжнародним Журі.
   У вступному слові до книги «Життя-Тобі» директор Міжнародного інституту освіти, культури, лауреат премії імені Ірини Калинець Ірина Ключковська написала: «Це особлива книга. Її написали українські діти для дорослих. Це документ епохи України XXІ століття, коли виборюючи свободу, поклали життя Герої Небесної Сотні і тисячі воїнів стали в обороні Держави від російського агресора, який посягнув на нашу незалежність. Діти все правильно розуміють і оцінюють. На їхню долю випали складні переживання і втрати рідних, вимушені переїзди і звикання до життя в нових умовах, бомбардування і переховування у підвалах, хвилювання за наших вояків, яких полюбили так, як вміє лише дитяче серце – самовіддано і глибоко. За це все несемо відповідальність ми, дорослі. Не маємо права схибити в своїх діях і вчинках. Заради найдорожчого – наших дітей».
    Щиро вітаємо Олега з перемогою, належною оцінкою його творчості, бажаємо подальших успіхів і визнання та пропонуємо прочитати твір семикласника.

«Життя - Тобі»


    Колись у мене був дім…
    Що в мене є сьогодні? Я бачу сльози, які в очах кожного українця, я бачу кров, яка усюди: і на землі, і в душі, і на одязі померлих солдатів і цивільних; зворушливість, яка тремтить у кожному пострілі, у кожному серці, у кожній перемозі, у кожній смерті…
Мені 12 років. Мій вік спіткала страшна подія - війна. Кожного дня я прокидаюся, із посмішкою іду на кухню в будинку, де я сьогодні живу, але на половині шляху згадую, що в Україні війна. Настрій не змінюється, але стан душі передати словами неможливо.
    Я згадую, як показували Майдан у новинах у 2010-2012 році на святкові дні. Бездоганний, красивий, гордий…Кров’ю обливалася душа, коли я бачив Майдан у 2014 році – розгромлений, печальний він показував правду війни. Як там виступали зі своїми протестами і власними думками патріоти України: Сергій Нігоян, Михайло Жизневський, Юрій Вербицький… До речі про Вербицького. Він один із перших у Небесній Сотні. Це людина, яка не боялася ворогів України. Яка була з блакитно-жовтою душею. Леся Українка немов знала про все це і писала наче про самого Юрія Тарасовича Вербицького: «… погляд мій спускався нижче, до тих, хто прибитий списом, промовляв: «убий, не здамся».» Його закатували у лісі біля села Гнідина Бориспільського району, де сьогодні мій дім.
    Коли я згадую про моїх друзів з Донецька, в мене виникає багато питань: «Як вони себе мають, що роблять, хочуть вони поїхати звідти чи ні?». Але… Більше всього мені хочеться плакати, навіть зараз через те, що майже всі в моєму класі у Донецьку були за Росію, але коли я розмовляв на цю тему з моїми батьками, вони так і казали: «Синку, кожен із твого класу слухає батьків тому у школі розмовляють, товаришують тільки з тими, у кого буде така ж думка».
    Іноді мені страшно, що війна показала всіх патріотів і всіх зрадників, що люди повинні воювати, вмирати, що люди вважають молитвою слова: «Слава Україні - Героям Слава, Слава нації - Смерть ворогам».
    Я пам’ятаю, що при нагоді я написав невідомому військовому розповідь про померлого патріота. 2014 рік. Війна. В Запоріжжі забирають 23 - річного хлопчину, який був патріотом країни. Через 4 дні його вбили. Поховали через 3 дні. Його дух повернувся на ту саму гарячу точку, де його вбили. Тихенько підійшовши, зі сльозою на обличчі до свого товариша, мертвого товариша, він згадав все, що з ними двома сталося за останній час і нарешті заплакав. Він подивився на зброю, якою оборонявся його товариш, та побачив, як вороги атакували його співвітчизників.   Крок за кроком їх ставало все менше й менше. Він вирішив сам озброїтись, але згадав, що…він дух.
   Він закрив очі, і коли відкрив їх, то побачив закривавлене поле… Закричав дух і зник з обличчя землі…
   А колись я прокидався із планами на цілий день. Поснідати, піти до школи, погратися, прийти додому, почитати, подивитися телевізор, лягти відпочивати. Зараз не можу згадати часу, коли гарно проводив його до війни… Все ж не хотілося б знати ні війни, ні такого слова – війна, нічого того, що пов’язує з війною. Раніше була казка. Печально, що розумію я це тільки зараз. Але ж віра рятує зараз всіх.
Майдан, Небесна Сотня, Революція гідності, ДНР, ЛНР, - це все, чим ми живемо. Кожна година для України вирішальна зараз, як ніколи.
   Військові-учні, Україна - вчителька, подія війни – урок, війна – школа. Мені це нагадує замкнене коло, але скоро воно відкриється. Військові-учні, Україна – вчителька, подія війни – урок, а війна – школа виживання!!!
    Шкода, що я бачу тільки погане. Але так мені говорять очі, але в серці є – віра… Вона мене надихає. Надихає на оптимізм, на текст, який я написав, на силу волі.
«Я боюся подумати про те, що буде далі» – так мені говорить моя сторона, яка думає погане. Добра сторона мені каже про те, що ми переможемо. Зараз найгірше військовим. Вони зараз у самому пеклі війни. Ми повинні за них вболівати, щоб ми були для них оберегом. Якщо не буде їх, не буде, скоріш за все, і нас. Вони наші захисники, ми - їхня підтримка. Це два елементи. Одного не буде, не стане й іншого.
    А хто в цьому винен? Росія винна в тому, що скористалася моментом і зробила ключову дію. Винні ті, що не розуміють у даній війні нічого і пасивно діють, орієнтуючись по новинах, брехливих новинах.
   На щастя, цих людей менше, ніж патріотів України, які знають, що Україна – Єдина. Зараз багато хто повинен виживати, деякі можуть померти навіть зараз, деякі вже пережили це, деякі зараз живуть у злагоді, іншим просто неможливо знайти домівку, інші вимушені жити у своїх друзів. А всі – Українці, і вони сильні духом.
   Україна єдина, але не всі українці – патріоти. Одні хочуть знищити Україну, а інші її оберігають. Навіщо? Навіщо Янукович зробив це з Україною? Навіщо Путіну Україна? Навіщо доля послала війну на нашу Батьківщину? Ми зараз живемо у цій кривавій грі, їй ім’я – війна. Смерть каже українському народові: «Привіт!» У «морі життя» акули і піраньї біля човна України. Це страшний сон, який не дає нам прокидатися…
    Та всупереч всьому, я радію життю. Радію, що вчуся у Гнідинській школі. Вона вся, як символ України, красива, патріотична. Я їй буду завжди вдячний за все, коли поїду додому.
    Колись у мене був дім…

Переглядів: 265 | Додав: school | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
БК© 2016
календар
«  Серпень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Пошук по сайту
Контакти
08340
Київська область
Бориспільський р-н
с.Гнідин,
вул. Заводська 7
т/ф.(045 95)4-11-43 директор

4-16-09 секретар
4-16-08 заступники
4-16-11 бухгалтерія
4-16-10 каб.інформатики

Пишіть нам!