П`ятниця, 22.09.2017, 17:12


Головна Реєстрація Вихід Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
 
Меню сайту
Опитування
Оцініть мій сайт
1. Відмінно
2. Жахливо
3. Добре
4. Непогано
5. Погано
Всього відповідей: 393
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
 
1
1
Головна » 2016 » Грудень » 25 » Володимирові крила
19:38
Володимирові крила


   Презентація першої збірки віршів нашого односельця Володимира Віталійовича Савона «Я просто правду говорю віршами» об’єднала навколо рідного українського слова, перелитого у високу поезію, рідних, друзів, кумів, сусідів, вчителів, однокласників, небайдужих гнідинців.
   На сцені актової зали Гнідинської школи стояв статечний дорослий чоловік без вищої освіти, без літературно-філологічних «університетів», такий простий у своїй величі і освіченості. Глибокий у судженнях, дотепний у гуморі, навіть «чорному», прискіпливий до кожного слова у своїх поезіях, відвертий у спілкуванні із вдячними зачарованими слухачами.

    «Я просто правду говорю віршами, по-іншому не вмію», − так говорить Володя, стоячи на фоні великого плакату − збільшеного макету збірки, що його спеціально до свята створив за власною ініціативою наш односелець Віталій Миколайович Маринченко. Ця правда у віршах не залишила байдужими ні глядачів, ні когорти гнідинців, які виявили бажання прочитати поезії свого земляка на презентації. Готуючи цю непересічну подію, організаційний комітет, а це – засновник та видавець газети для гнідинської сільської громади Василь Іванович Галатенко, педагог-організатор школи Тарас Сергійович Кудько (ведучий свята), музичний керівник самодіяльного фольклорного ансамблю «Сусідоньки» Леся Андріївна Васик та авторка цих рядків, хотів не лише створити поету сюрприз напередодні його 45-річчя, а й запросити до розмови поціновувачів рідного слова, щоб зігрітися навколо нього у морозний вечір 9 грудня.
   Розпочала читання поезій односельця і свого хрещеного батька його похресниця третьокласниця Настуся Галатенко ліричною замальовкою «Знов посміхаються осінні пізні квіти». Щи
ро всміхнувшись дівчинці, присутні далі не змогли втримати сліз від зворушливо прочитаного вірша «Мамі». Його неперевершено декламувала Володимирова вчителька російської мови і літератури Раїса Олексіївна Майстренко, переконавши глядачів, що вчителі і на пенсії не втрачають свого хисту.
   Без поезії «Мій Гнідин» не може бути свята у Гнідині. А коли вірш односельця про рідне село читає сільський очільник, то це вражає всіх. Тож оплесками і за поезію, і за щире слово про автора зала нагородила Гнідинського сільського голову Олександра Йосиповича Лазаренка. А секретар Гнідинської сільської ради Валентина Михайлівна Норець підготувала теж на свято вірш. Це вона, сусідка Володимира Савона, власне і відкрила нам, хто автор чудових поетичних рядків у мережі Фейсбук. Про події сьогодення, про те, як «світла воїни із темрявою бились» читала пані Валентина.
   А ще одна поетова сусідка − Аліна Іванівна Шмагун, яка ще зовсім недавно і сама була школяркою, відкрила в ньому для глядачів непересічного лірика. Саме таким постав Володимир у поезії «Заблукала погожа днина».
   Приємно, коли, організовуючи дійство і намагаючись зробити його змістовним, зустрічаєшся з несподіванками, але дуже доречними і вчасними. Однією з них став приїзд у село з Богуславщини Ольги Гнатівни Маринченко. Звичайно, вона не могла не завітати до школи, щоб привітати свого колишнього учня його ж чудовим віршем-закликом «Вірую». Разом із Ольгою Гнатівною всі поринули у спогади про дитинство. Це підтвердять і двоє однокласників, які були присутні на віншуванні свого друга, – Юрій Григорович Ващенко та Володимир Федосійович Шевченко. Авторка цих рядків учила Володю, починаючи з другого класу. Чи могла тоді уявити, що через багато років у ролі ведучої зі шкільної сцени буду віншувати свого талановитого учня з його першим творчим успіхом? Шкода, що не всі тодішні другокласники дожили до цього дня. Відлетіли навіки в ірій, разом із першою своєю вчителькою Галиною Олексіївною Дідик, Наташа Ромась, Сергій Туманов, Дмитро Отрок, Василь Босий, Сергій Онищенко. Вічна їм пам’ять…
  Смерть останнього стала для Володимира поштовхом до написання вірша. Поезію, присвячену втраченому другу і однокласнику Сергію, прочитав його небіж – восьмикласник Владислав Онищенко.
   «Володю, ти геній! Я пишаюся тим, що живу в одному селі з таким талантищем», − такий комплімент через мережу Фейсбук отримав наш поет від активної односельчанки Марії Іванівни Григоренко. До презентації вона підготувала вірш «Ми так багато віддали за безцінь», а пізніше першою виклала у мережу всесвітньої павутини серію відео про цей поетичний вечір.
   Тільки відчувши ауру свята безпосередньо, або переглянувши відео у мережі, можна отримати шквал емоцій від виступу самодіяльного фольклорного ансамблю «Сусідоньки». Словами я ці враження не передам. Улюблений вірш поета «Мальви» та ліричні, патріотичні, народні пісні у виконанні Любові Павлівни Семенко, Любові Іванівни Терновської, Валентини Василівни Ющенко, Антоніни Іванівни Буркацької, Лесі Андріївни Васик (ще й два сольні виступи), Наталії Володимирівни Романюк не просто запам’яталися всім. Вони засвідчили, що саме наші прості сільські жінки володіють отими справжніми, подарованими Богом, голосами України, яких часто безуспішно шукають на телебаченні. А те, як віншувала поета Наталія Романюк, треба записати у скарбницю народної мудрості, іскристого гумору, української жіночої ерудиції і винахідливості. Звичайну городину, вирощену дбайливо на власному подвір’ї, вона перетворила із набору для борщу у патетичну оду, якою був щиро вражений Володимир, а глядачі довго не могли оговтатися від щирого сміху і захоплення. До вітань народному поету долучились із своїми виробами-оберегами і гнідинські майстрині – Броніслава Гаврилівна Барановська та Любов Василівна Ярошенко. А вчителька української мови та літератури Оксана Володимирівна Калініченко вартувала кожні хвилини цього світлого дійства, щоб все для історії записав на камеру син-шестикласник Ілля. Його міні-фільм і світлини можна знайти у Ютубі – «IL-TV».
   Коли після вперше почутих Володимирових віршів у кількох людей з’явилась спільна думка про те, що їх потрібно надрукувати – це одне. А коли вже наступного дня засновник і видавець газети для гнідинської громади «Срібна підкова» Василь Іванович Галатенко почав працювати над тим, щоб збірка побачила світ − це інше. А потім через Верещаку мандрував талановитий поет до талановитого прозаїка, щоб виважити у майбутній книжечці кожне слово.
Всім відомо, що нині друк книги − справа затратна. Але тут на допомогу прийшов Благодійний фонд «Альта», очолюваний шанованим на Бориспільщині чоловіком, багаторічним завідувачем відділу освіти, заслуженим учителем України Михайлом Яковичем Корніякою. Володя, коли ще був школярем, не раз чув це прізвище. Воно завжди говорилося учням напередодні перевірок школи. Нещодавно він нарешті зустрів носія того магічного прізвища.
   Разом із Василем Івановичем та Михайлом Яковичем до народження цієї книги долучились літературний редактор Вікторія Василівна Архипчук − художній керівник шкільного театру «Велес», коректор Тамара Оселедько та колектив Бориспільського поліграфічного підприємства «Ризографіка».
Шкода, що не зміг, як було анонсовано в оголошеннях, вітати сьогодні Володимира його кумир, народний артист України Анатолій Несторович Паламаренко. Травма ноги завадила маестро бути в Гнідині. Та наступна зустріч обов’язково відбудеться.
    Скільки віршів Володимир Савон прочитав того вечора сам, ніхто не рахував. Слухали правду. Потім просили збірку з автографом. Напередодні підготовлений столик для підписування книжечок залишився осторонь, бо збуджені родичі, друзі, куми, інші глядачі попрямували на сцену, де за лаштунками, сидячи на давній гнідинській лавці, поклавши збірку на учнівський стілець, звичайний і незвичайний чоловік щедро ділився із односельцями витвором своєї вдачі, надбанням свого роду, своїм словом…
   Починаючи презентацію, ведуча декламувала перед присутніми вірш Івана Драча «Крила». Алегоричний твір про те, як Новий рік приніс людям корисні і потрібні у домашньому вжитку речі, а одному чоловікові (ну, не пощастить же отак!) − крила. Затюканий усіма, він не знав, що з ними робити, тому «сокиру бруском задобрив і крила обтяв об колоду». Наш Володимир Віталійович Савон знає, що робити з крилами, якими його щедро обдарував Творець. Нехай вони міцніють, нехай їх самовіддано підтримує дружина Надія, нехай примножуються новими збірками. Нехай щастить і здоровиться у польоті.

Ніна Григорівна Кудько, директорка школи

Переглядів: 112 | Додав: school | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
БК© 2017
календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Пошук по сайту
Контакти
08340
Київська область
Бориспільський р-н
с.Гнідин,
вул. Заводська 7
т/ф.(045 95)4-11-43 директор

4-16-09 секретар
4-16-08 заступники
4-16-11 бухгалтерія
4-16-10 каб.інформатики

Пишіть нам!