Збудуємо пам’ятник Кобзареві у рідному селі - 6 Лютого 2014 - Сайт Гнідинської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Петра Яцика
Четвер, 08.12.2016, 04:00


Головна Реєстрація Вихід Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
 
Меню сайту
Опитування
Оцініть мій сайт
1. Відмінно
2. Жахливо
3. Добре
4. Непогано
5. Погано
Всього відповідей: 393
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
 
1
1
Головна » 2014 » Лютий » 6 » Збудуємо пам’ятник Кобзареві у рідному селі
21:07
Збудуємо пам’ятник Кобзареві у рідному селі

ЗМІ про будівництво
пам'ятника Тарасу Шевченку у селі Гнідин

Канал Інтер
Перший національний




Мій Боже милий, як хотілось,
Щоб хто-небудь мені сказав
Хоч слово мудре, щоб я знав,
Для кого я пишу, для чого,
За що Вкраїну я люблю,
Чи варт вона вогня святого?

Т.Г.Шевченко

    Про Тараса Шевченка написано багато. Дитяче слово особливе, бо, справді, вустами дитини говорить істина
    Не одне покоління учнів Гнідинської школи вплело свої рядки у вінок пам’яті нашому великому Поету і Пророку. Готуючи низку заходів до відзначення 200-річчя від дня народження Кобзаря, знайшла в літописі школи збірку «Свою Україну любіть». Вона була видана у 1991 році в далекій Австралії у місті Аделаїді при підтримці Голови місцевого Товариства української мови імені Тараса Шевченка Пилипа Вакуленка та завдяки пожертвам відомих меценатів Марії і Михайла Гоянів та Музею Українського Мистецтва Союзу Українок в Аделаїді. До збірки ввійшли поетичні напрацювання учнів школи, яких я у літературній студії «Соняшник» навчала творити, бачити красу і велич рідного слова. Сьогодні пропонуються вашій увазі дитячі вірші про Тараса Шевченка. Їхні автори, дорослі, самодостатні, утверджені в житті, для нас, вчителів, залишаються Маринкою Осташевською, Людою Ромась, Ніною Рій, Оксанкою Кондратенко. До речі, рушник, вишитий восьмикласницею Оксаною із рядками невмирущого «Заповіту», і до сьогодні є візитівкою Гнідинської школи.

 
Оксана Кондратенко, 14 років,
учениця 8 класу Гнідинської школи (1988 р.)

На крутій горі та на високій,
Мов орел на скелі віковій,
Височить могила та.
Неспокій
Знов озветься у душі моїй.
Це ж сюди усі стежки
злилися,
Й килим золотий всі схили
вкрив,
Це ж сюди усі серця
зійшлися,
Де Кобзар із думами
ходив.
На горі Чернечій осінь
багряниться,
Листям міднодзвонним
осипає світ,
Спить Тарас. А може
Й там йому не спиться.
Скільки літ у думах,
Скільки літ…


Ніна Рій, (12 років),

 учениця 6 класу Гнідинської школи ( 1986 р.)

Йому 13-й минало,
Він пас ягнята за селом.
А доля все про нього знала,
І що було й чого ще не було.

Сіяло сонце над ланами,
А він писав у буряні.
Колись те слово полум’яне
Народ покличе до борні.

В пісках сипучих за Аралом
Одну любов, в собі носив.
І хоч йому забороняли,
А він для України жив.
І під сукном солдатським сірим
Горіло серце Кобзаря.
Було там стільки правди й віри,
Що зігрівалась вся земля.


 Марина Осташевська, (9 років),
 учениця 3 класу Гнідинської школи ( 1986 р.)

Повесніли дерева вишневі,
Млію від сонця садочок,
Я на портрет Кобзареві
Виплету з рясту віночок.
Пролісок – лісу окраса,
Первоцвіту ніжний сум…
Ви розбудите Тараса
Від важких похмурих дум.


Вічний наш Тарас
Людмила Ромась, (11 років),
учениця 5 класу Гнідинської школи ( 1986 р.)

В Каневі на кручі,
 Де Дніпро ревучий,
Де калина квітне,
Мальви де привітні,
Там живе в задумі,
В кам’яному сумі
Серце України,
Голос солов’їний,
Пісня наша щира,
Лебедині крила.
Сонця Прометея
Сяє над землею,
Зігріває нас
Вічний наш Тарас.



    А у 2004 році відділ освіти Бориспільської РДА видав збірку творів учнів-учасників районного літературного конкурсу до 190-річниці від дня народження Т.Г.Шевченка «Мій Шевченко». Серед авторів гнідинські учні, з якими вміло і натхненно працювала вчителька української мови та літератури Віра Іванівна Беник: восьмикласник, а нині педагог-організатор Гнідинської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Петра Яцика Тарас Сергійович Кудько та одинадцятикласниця Дарина Волошина. Того ж року вони разом із п’ятикласником Володимиром Білокриницьким стали ще й переможцями районного конкурсу читців поезій Тараса Шевченка.


Наш Шевченко

Дарина Волошина,
учениця 11 класу
Гнідинської ЗОШ І-ІІІ ступенів
імені Петра Яцика (2004 р.)
    Минуло чимало літ з того дня, як ти покинув нас. І сьогодні зійшло сонце над лугами, степами, лісами тієї омріяної України, якою ти марив, задля якої жив і творив сторінки вічності, вільної України-матері…
    Не раз нам згадувався маленький босий хлопчик, ноги якого чимало сходили в пошуках стовпів, що підпирають небо. І ти знайшов їх і передав у спадок нам ті могутні, величні стовпи-титани: любов, добро, силу волі, незламний дух. І тільки сильні пронесуть крізь віки це світле небо над золотими пшеничними полями…
Тобі, Тарасе, не забракло духу зробити виклик у століття роками кривавого знущання. Твоє слово потрібне нам сьогодні. Розворуши ті заржавілі струни душ своїх нащадків, яким ти щиро заповідав Україну. Бо ти б заплакав, якби побачив старого сивовусого діда Дніпра, ту «вечірню зорю», що сходила колись для тебе… Мабуть, і зорі вже світять по-іншому.
    Та є ще ті, кому не байдуже життя, хто пам’ятає «садок вишневий коло хати», хто не зрікся матері, чиї душі знають, що є Бог в небесах. І доки житимуть вони – житиме Україна, старенька ненька, яка стільки років чекала свого сина; і молода дівчина, якій жити й жити; маленьке дівча, що, сміючись, грає з промінням сонця майбутнього щастя; і зріла жінка, яка бачила все на своєму шляху; і війни, і мир, і горе, і радість, і смерть, і народження, і голод, і холод.
    «Минають дні, минають ночі, минає літо…» Майже півтораста літ минуло з того часу, як ти покинув нас, але «рукописи не горять», твій образ незнищений, слова залишаються в серцях справжніх дітей України.

Благословенний ти межи людьми,
Твій дух і житиме, і жив.
За свій народ, Тарасе, ти поліг грудьми.
Ти мріяв, і боровся, і творив.

І вічність забере твої слова,
Щоб передати їх у спадок тим,
Чия додолу вже не гнеться голова
Під каменем страждань тяжких міцним.


Мій Шевченко

Тарас Кудько, учень 8 класу
Гнідинської ЗОШ І-ІІІ ступенів
імені Петра Яцика (2004 р.)

    Скільки я себе пам’ятаю, стільки в нашій хаті у великій кімнаті висить портрет Т.Г.Шевченка. Пильний погляд карих очей, сумна посмішка, захована в вусах, велика шапка. Мама говорила, що моя перша репліка на портрет була короткою: «Дід!».
    Не знаю, коли я усвідомив, що це великий український поет, художник, митець світової величини. Може, допоміг вірш, який я пам’ятаю, відколи взагалі щось пам’ятаю, - «Реве та стогне Дніпр широкий»? Може, виступ з віршем «За що не знаю, називають…» у 4 класі на огляді учнівської самодіяльності? Може, вірші з «Кобзаря», які часто читав нам напам’ять дід Гриша?
    У кожного народу є свої Генії. У Німеччині – Гейне, у Англії – Шекспір, у Польщі – Міцкевич. У нас – Тарас Шевченко. Колись майже в кожній хаті був його портрет. А сільські рукодільниці ще й змагались, у кого на вишиваній картині він кращий.
    Українська родина не може не мати «Кобзаря» на покуті. Минулого року в нашій школі був конкурс – виставка «Кобзар» у моїй родині». Більше сотні цих Вічних книг принесли школярі. Я і мої однокласники, вигравши рейтингове змагання між класами, вирішили побувати на могилі Кобзаря. Ми там були не самі. Скільки людей в звичайний буденний день приїхали вклонитися його віршам, пам’яті!
    Я чую розмови дорослих про те, як зараз дехто намагається очорнити його постать, друкують книги і статті, виливають бруд на нелегку долю кріпацького сина. Вони не знають Тараса Шевченка.
    Я вірю: колись усвідомлять свою провину перед народним поетом.

    Я народився в березні, 10 березня – день мого ангела – Тараса. Тарас у перекладі з грецької – бунтівник. Він і досі бунтує своїм невмирущим словом. Відкрийте «Кобзаря», переконайтеся.
     Власним художнім словом гнідинські школярі переконують нас, що пам'ять про Генія українського народу вічна, а ініціатива сільської громади про побудову пам’ятника Кобзареві у нашому рідному селі обов’язково здійсниться.


Шановні односельці!
Усі, хто бажає зробити посильний внесок у будівництво пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку в нашому селі, можуть передати кошти касиру сільської ради Наталії Степанівні Кудько, або перерахувати їх за такими реквізитами:
Благодійний фонд «Альта»
код ЄДРПОУ 24216443
розрахунковий рахунок 2600830015591
філія ГУ ПО АТ Ощадбанк м. Київ
МФО 322669

з припискою «на будівництво пам’ятника Т.Г.Шевченку в с.Гнідин».

Списки усіх благодійників регулярно друкуватимуться в «Срібній підкові».
З повагою голова оргкомітету Олексій Іванович Черняхівський


Ніна Григорівна Кудько,
директор Гнідинської школи

Переглядів: 654 | Додав: school | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
БК© 2016
календар
«  Лютий 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
2425262728
Пошук по сайту
Контакти
08340
Київська область
Бориспільський р-н
с.Гнідин,
вул. Заводська 7
т/ф.(045 95)4-11-43 директор

4-16-09 секретар
4-16-08 заступники
4-16-11 бухгалтерія
4-16-10 каб.інформатики

Пишіть нам!