Життя моє − обірвана струна… - 7 Березня 2015 - Сайт Гнідинської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Петра Яцика
Четвер, 08.12.2016, 04:01


Головна Реєстрація Вихід Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
 
Меню сайту
Опитування
Оцініть мій сайт
1. Відмінно
2. Жахливо
3. Добре
4. Непогано
5. Погано
Всього відповідей: 393
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
 
1
1
Головна » 2015 » Березень » 7 » Життя моє − обірвана струна…
13:24
Життя моє − обірвана струна…

     4 березня 1949 року в Кіцмані на Буковині народився хлопчик із небесно-голубими очима. Йому судилося стати пророком української музики, її сучасним Орфеєм. І сьогодні його пісні лунають в Україні та за її межами.
     Мова про Володимира Івасюка − автора понад ста пісень, 50 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Професійний медик за основним фахом, він водночас був і професійним скрипалем, чудово грав на фортепіано, гітарі, віолончелі. Він міг би стати і професійним художником, бо прекрасно малював. Недарма кажуть: талановита людина талановита в усьому
     Свою першу пісню «Колискова для Оксани» Володя написав у 15 років на вірші батька, Михайла Григоровича, і присвятив молодшій сестричці. Дещо пізніше з’явились «Червона рута», «Водограй», «Пісня буде поміж нас», «Дві скрипки», «Я твоє крило» та інші, які здобували перемоги на музичних конкурсах «Пісня-71» та «Пісня-75» в Останкіно, у болгарському Сопоті та інших пісенних фестивалях. Мільйони його платівок розліталися вмить. Раптом усі в тодішньому Союзі заспівали українською! Відтоді пісенною візитівкою України стали твори Володимира Івасюка.
     Цієї весни авторові славнозвісної «Червоної рути» мало б виповнитись 66 років. Але не виповнилось, бо для талановитого композитора останньою стала його тридцята весна. Це трапилось у 1979 році. 24 квітня Володимир Івасюк раптово зник. Після таємничого телефонного дзвінка він пішов до консерваторії і додому більше не повертався. А 18 травня Володине бездиханне тіло випадково знайшли повішеним у Брюховицькому лісі поблизу Львова: стояв на колінах, язик вирвали з рота, між ребер встромлені гілки з дерева... . Його життя, немов струна, трагічно обірвалось на злеті, на найвищій ноті. Загадкову смерть Івасюка доблесна радянська міліція тоді не розкрила. А натомість виросла стіна замовчування, з’явилась негласна заборона співати його пісні. Стоока і сторука радянська влада постаралася покарати всіх, хто прийшов на велелюдний похорон композитора, що скоріше нагадував мітинг протесту проти тоталітарної системи. Це була спроба цинічної розправи над українською піснею. Але, на щастя, пісня не питає дозволу у влади жити їй чи ні. Її співає народ. І пісня не знає меж, не знає кордонів і часом лунає навіть там, де, здавалося б, її й слухати нікому.
     До речі, таємниця загибелі українського пісенного генія не розгадана й донині. Щоправда, минулого літа Генеральна прокуратура вкотре відновила розслідування обставин його смерті. А в лютому нинішнього року прокурор Львівщини Роман Федик неофіційно заявив, що Володимир Івасюк був убитий «співробітниками» КДБ.
 
  …6 березня в актовій залі Гнідинської школи зібралось багато любителів рідної пісні. Усіх їх сюди запросили дев’ятикласники, які разом зі своїм класним керівником Вірою Іванівною Беник підготували незвичне дійство про творчість Володимира Михайловича Івасюка. Час, проведений у залі, минув непомітно, бо зустріч із українським Орфеєм була схожою на казку. Відеоролики, фотографії дитячих і юнацьких років, рідні, близькі, друзі Володимира – ці незабутні миті із життя композитора підготував для глядачів педагог-організатор Тарас Сергійович Кудько. Музичне оформлення свята готувала Юлія Анатоліївна Павлівська. Вона ж працювала з нашими шкільними талантами і в якості педагога-вокаліста, завдяки чому пісня «Жовтий лист», яку Володимир Івасюк присвятив своїй коханій Галині Тарасюк, прозвучала у виконанні дев’ятикласників Яни Тіпи і Тараса Тригуби так проникливо і ніжно, що викликала сльози у глядачів. А семикласниці Аліса Нечитайло, Надія Погорелюк, Вікторія Гальченко та Хумай Рустамова зачарували всіх «Баладою про мальви», яку дівчатка приготували разом зі вчителькою музики Лесею Андріївною Васик.
     
Майстерність читців − дев’ятикласників Тараса Тригуби, Іллі Симоненка, Олександра Кулікова, Вікторії Шевченко, Яни Тіпи, Олександра Галатенка, Іллі Коцюби, Аліни Безсонової, Ігоря Півторацького, Анни Крикун, Айрух Рустамової, Дмитра Гончара, Каріни Чайки вдало поєдналася із піснями у виконанні Юлії Анатоліївни Павлівської − «Пісня буде поміж нас» та Олени Валеріївни Глухенької − «Дві скрипки».
     Присутні в залі з особливим трепетом слухали записи пісень Володимира Івасюка у виконанні американської співачки Квітки Цісик, батьки якої виїхали з України ще на початку ХХ століття. Вона жодного разу не була на своїй історичній Батьківщині, але успадкувала від батьків українську душу, любов до далекої української землі, до найкращих у світі українських пісень.
Анна Довгай вміло озвучила спогади коханої дівчини Володимира про спільно проведені з ним щасливі дні, а Максим Іващенко майстерно прочитав вірш-спогад Тараса Унгуряна «Щедрівка», присвячений пісням Івасюка. Дівчатка 6 класу Дарина Майстренко, Анна Крикун, Дар’я Коцюба, Юлія Буркацька звеселили глядачів танцювальною композицією «Водограй», яку розучили зі своїм класним керівником Іриною Василівною Ромась.
    Цілком природно, що завершальним акордом свята стало виконання знаменитої «Червоної рути», про яку журналіст, письменник і поет Василь Мартинов свого часу сказав:
     «Та все ж коли в полон бере осмута,
     То радість у серцях гніздечко в’є.
     Від того, що в нас є «Червона рута»,
     Що Івасюк Володя був і є!».

    А відоме тріо Мареничів під час похорону Володимира на жалобному вінку написали:
     «Спасибі, друже, за любов жагучу
     До рідної Вкраїнської землі,
     Повік твою «Червону руту»
     Співати будуть солов’ї».


     У шкільній залі співали всі разом − актори і глядачі. Співали і відчували в собі гордість за те, що ми українці, і ота чарівна квітка щастя, ота червона рута зацвіла у кожному серці, щоб боронити душу від болю, печалі, темряви і небуття. Впевнені, що «Червона рута» житиме доти, допоки на цій землі житимуть українці! І якщо десь, в якомусь іншому вимірі, існують душі людські, то душа Володимира Івасюка має бути щасливою через те, що ми його пам’ятаємо і раз по раз повертаємося до його творчості.
    Слава Україні!



Любов Прядко,
заступник директора з виховної роботи

Переглядів: 261 | Додав: school | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
БК© 2016
календар
«  Березень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Пошук по сайту
Контакти
08340
Київська область
Бориспільський р-н
с.Гнідин,
вул. Заводська 7
т/ф.(045 95)4-11-43 директор

4-16-09 секретар
4-16-08 заступники
4-16-11 бухгалтерія
4-16-10 каб.інформатики

Пишіть нам!