Музейна кімната
Павла Чубинського

Ми перед світом в пісні з рушником
Всі гордимося славним земляком,
Бо, маючи такого сина,
Іще не вмерла наша Україна.
Іще не вмерла і не вмре,
Допоки пам’ять в нас живе.
То ж і вітаєм в нашій хаті
Усіх, хто помислом багаті,
Хто доторкнувся серцем чистим
До праць етнографа і фольклориста.
Ніна Кудько
Такими рядками зустрічає відвідувачів Музейна
кімната Всесвітньовідомого етнографа та фольклориста Павла Платоновича
Чубинського. Її відкриття відбулося 18 грудня 2003 року і було приурочене до
візиту Голови Верховної Ради України Володимира Михайловича Литвина, який брав
участь в урочистях з нагоди присвоєння Гнідинській школі імені Петра Яцика.
Свого часу Павло Платонович був у Гнідині,
записував казки, які увійшли в VІ том «Трудів етнографічно-статистичної експедиції в
Західно-руський край». Тож музейна кімната – це праця гнідинських вчителів та
допомога краєзнавця Андрія Зиля. Це гнідинська шана і вдячність Павлу
Чубинському.
У кімнаті 5 стендів. Їх назви із вірша Чубинського
«До моєї Катрусі». Під кожною строфою слова-спогади про Павла Платоновича його
соратників, друзів, шанувальників: Олени Пчілки, Софії Русової, Федора Вовка,
Івана Франка. 
Перший стенд – «Я марне сили не потрачу і жнив
своїх таки діждусь» розповідає про дитячі та юнацькі роки, навчання в Києві та
Петербурзі.
Другий – «І молоді літа свої я скоротив на чужині»
присвячений рокам заслання в м.Пінега Архангельської губернії, внесок у
розвиток географічного дослідження Півночі Росії.
Третій – «Я в світі щиро працював, я сіяв те, що
Бог послав». Перед відвідувачами карта України з маршрутами
етнографічно-статистичних експедицій, за результатами яких він отримав золоту
медаль Російського Географічного Товариства. Поряд світлини і розповідь про те,
як Чубинський був у Гнідині.
Четвертий стенд «Я мов по смерті оживаю» - це ім’я
Чубинського в історії України, в історії
Бориспільщини та Борисполя.
П’ятий стенд
– « Тепер прийшла моя весна». Наші сучасники розповідають про дослі дження
біографії Чубинського, його родовід, історію створення Державного Гімну. В
інтер’єр музейної кімнати вписався дерев’яний буфет, що його передали в школу
нащадки Сакія Арсентійовича та Пелагеї Минівни Маринченків. Свого часу він
належав родині Івана Криницького, з яким приятелював П.П.Чубинський. Це вже
гнідинська сторінка видатного етнографа… Чільне місце в кімнаті займають
експонати з різних областей України, які гнідинські школярі привезли з
етнографічних експедицій.
Н.Г.Кудько, директор школи
|